Історія школи

Із архівних документів
Чернігівська школа № 7 має історію, яка сягає кінця ХІХ століття.
Школа під номером сім знаходилась на вулиці Миколаївській біля Єлецького монастиря. До революції – це соборно приходська школа, у 20-ті роки ХХ століття – семилітка.
Це була стара дерев'яна двоповерхова будівля без електроосвітлення.
У школі працювало 12 чоловік, з них середню освіту мало десять, двоє – вищу.
Кількість учнів у школі – 120, кількість класів – 6. Навчались діти з околиць міста: бідноти, ремісників, робітників.
У школі викладались точні науки, музика, пластична гімнастика, танці, співи, малювання. Діти займалися декламаторським мистецтвом. Два рази на тиждень проводились клубні заняття. Працювала шкільна рада, до складу якої входили вчителі, технічний персонал, учні.
У 1970 році на місці, зображеному на фотографії, було збудовано нову школу з номером сім.



1 вересня 1970 року під звуки святкового маршу було вручено символічний ключ від школи.



Будівельники вручили його першому директору школи Корогоду Борису Андрійовичу.



Корогод Борис Андрійович керував школою до 1979 року.
Благоустроєм території школи займався весь колектив учнів та вчителів.



Перша педрада проходила в спортивному залі.
67 педагогів розуміли, що роботи буде багато і далеко нелегкої.
Набрано 35 класів. Діти з різних шкіл, багато незнайомих один одному вчителів.
Але спокійність і врівноваженість директора швидко всіх заспокоїла.
З 1979 по 1988 рік школою керував Масалов Микола Федотович.



З 1988 року школою керує Рудягін Євгеній Михайлович.



За час існування середньої школи № 7 отримали атестати 4054 випускників.
Нагороджено золотою медаллю 111 випускників.
Нагороджено срібною медаллю 42 випускники.



Пройшовши дорогу довжиною в сорок років, наша школа не втратила свого авторитету.
У 2007 році школа нагороджена Почесною Грамотою Чернігівської міської ради за кращі показники в роботі та вагомий внесок у соціально-економічний розвиток міста.



Золотими літерами в історію загальноосвітньої школи №7 вписані імена вчителів, які досягли висот професійної майстерності, здобули визнання різних рівнів.
Першим пройшов цей шлях учитель фізики Михайло Дідовець. Михайло Леонтійович був переможцем І методичного республіканського фестивалю "Урок—89", який проходив у Полтаві; у 1991 р. зайняв перше місце в обласному конкурсі "Учитель року"; у 1996 р. удостоєний звання "Заслужений учитель України"; у 1997 р. — став лауреатом міжнародної Соросівської програми у галузі точних наук.



Естафету переможця перейняла у 1996 році Лариса Юрків, учитель біології та хімії. Вона була першою в міському конкурсі "Учитель року" і другою — в обласному.
Переможцем конкурсу "Учитель року—2001" у номінації "Зарубіжна література" стала Тетяна Пархоменко.
У 2002 році кращими вчителями міста стали учитель інформатики Людмила Сапетова та учитель української мови і літератури Світлана Молочко.
Світлана Молочко не тільки стала переможцем міського та обласного конкурсів "Учитель року — 2002", а й увійшла до дванадцяти найкращих учителів України.
У 1999 - 2000 навчальному році учитель біології Світлана Твердовська стала першою у міському і третьою — в обласному етапі конкурсу "Педагогічний ярмарок". У 2001 — 2002 навчальному році раділи успіхам учителя інформатики Тетяни Шморгун і учителя хімії, заступника директора з навчально-виховної роботи Людмили Польової.
У 2003 році звання переможця здобула учитель-методист російської мови і зарубіжної літератури, заступник директора з навчально-виховної роботи Ольга Литвин.
Переможцями міського конкурсу "Учитель року — 2003" стали вчитель географії Світлана Усова та вчитель образотворчого мистецтва Інна Шульга. Інна Шульга продовжила сходження до педагогічного олімпу на всеукраїнському етапі конкурсу.
Всього у конкурсі «Учитель року» приймало участь 30 представників нашої школи.
Наша школа сьогодні – це сучасний інноваційний навчальний заклад, який має високий рейтинг у місті.